Гормональна система контролює основні функції організму: ріст і розвиток, обмін речовин, репродукцію, адаптацію до стресів і підтримання сталості внутрішнього середовища. Порушення вироблення гормонів призводять до різних патологічних станів, від щитоподібної дисфункції та цукрового діабету до синдромів недостатності надниркових залоз і статевого дисбалансу. Замісна і коригувальна гормональна терапія спрямована на відновлення нормального рівня гормонів, усунення симптомів дефіциту або надлишку і поліпшення якості життя пацієнта.
Принципи замісної терапії
Замісна гормональна терапія (ЗГТ) полягає в заповненні дефіциту тих чи інших гормонів за умови їх недостатньої продукції в організмі. Основним завданням є досягнення стійких фізіологічних концентрацій, наближених до нормальних. Підбір препарату і дози здійснюється індивідуально з урахуванням віку, статі, особливостей метаболізму, супутніх захворювань і взаємодії з іншими медикаментами. Застосовують різні шляхи введення: пероральний прийом таблетованих форм, трансдермальні пластирі, підшкірні або внутрішньом’язові ін’єкції, вагінальні або ректальні свічки. Вибір залежить від обсягу необхідної заміни, швидкості настання ефекту і профілю побічних реакцій.
Корекція статевих гормонів
Порушення рівня естрогенів і прогестерону у жінок трапляються в період менопаузи, за полікістозу яєчників і після гінекологічних операцій. Для заміщення застосовують комбіновані естроген-гестагенні препарати, які приймають циклічно або постійно, залежно від стану ендометрія і потреби в знятті симптомів дефіциту. Трансдермальні пластирі дають змогу знизити навантаження на печінку та зменшити ризик тромбоемболічних ускладнень. У разі дефіциту тестостерону в чоловіків проводять замісну терапію тестостерон-енантатом або тестостероновими гелями, що покращує лібідо, м’язову масу і щільність кісткової тканини. Важливо контролювати рівень ПСА і показники крові, щоб уникнути ускладнень.
Лікування щитоподібної залози
Дисфункція щитоподібної залози проявляється в гіпо- або гіпертиреозі. За гіпотиреозу призначають левотироксин – синтетичний аналог тироксину, який відновлює метаболізм і нормалізує енергообмін. Дозу підбирають поступово, орієнтуючись на рівень ТТГ, Т4 і Т3 в крові, а також на клінічні прояви. За гіпертиреозу використовують тиреостатичні препарати, такі як мерказоліл і пропілтіоурацил, які блокують синтез тиреоїдних гормонів. У випадках неефективності медикаментозного лікування показана радіоізотопна терапія або тиреоїдектомія, після яких пацієнту потрібна довічна замісна терапія левотироксином.
Аддісонова хвороба та замісна терапія кортизолом
За первинної недостатності надниркових залоз (хвороба Аддісона) або вторинної форми внаслідок патології гіпофіза виникає дефіцит кортизолу та мінералокортикоїдів. Для заміщення призначають дексаметазон або гідрокортизон для заміщення глюкокортикоїдної функції і флудрокортизон для підтримки водно-електролітного балансу. Схема прийому передбачає вживання половини добової дози гідрокортизону вранці та частини, що залишилася, – ввечері, щоб повторити природний ритм секреції. У періоди стресу або операції дозу збільшують у кілька разів. Пацієнтам важливо носити медичний браслет, що сповіщає про важку форму захворювання, і завжди мати при собі запас препаратів для екстреного прийому.
Підтримуючи нормоглікемію при цукровому діабеті
Хоча діабет належить до меж ендокринних розладів, він потребує самостійного обговорення. У разі цукрового діабету першого типу замінюють інсулін прийомом тривалодіючих і швидкодіючих препаратів, щоб максимально імітувати фізіологічну секрецію. За другого типу використовують пероральні цукрознижувальні препарати – бігуаніди, інгібітори DPP-4, агоністи рецепторів GLP-1 – і за необхідності вводять інсулін. Мета терапії – підтримувати рівень глюкози натще і постпрандіальний глікемічний контроль у заданих межах, знижуючи ризик мікросудинних і макросудинних ускладнень.
Моніторинг і корекція дозування
Ключовим елементом успішної замісної терапії є регулярний контроль лабораторних показників і клінічних симптомів. Здача крові на гормони проводиться через кілька тижнів після початку терапії та за будь-якої зміни дози. За наявності побічних ефектів дозу коригують або переходять на альтернативний препарат. Пацієнти мають бути поінформовані про можливі ознаки передозування або недостатнього ефекту, щоб своєчасно звертатися до лікаря. У низці випадків показана мультидисциплінарна підтримка: спільна робота ендокринолога, кардіолога, нефролога та інших фахівців дає змогу врахувати вплив терапії на інші системи організму та мінімізувати ризики.
Замісна та коригувальна гормональна терапія залишається наріжним каменем у лікуванні ендокринних захворювань. Сучасні препарати і методи введення дають змогу домогтися збалансованого рівня гормонів, поліпшити самопочуття і знизити ризик ускладнень. Правильний вибір препарату, індивідуальна схема прийому і постійний моніторинг забезпечують високу ефективність і безпеку лікування.
Leave a Reply