Діагностика ендокринних порушень

Ендокринна система регулює обмін речовин, ріст, репродукцію та адаптацію організму до стресів. Порушення роботи залоз внутрішньої секреції – щитоподібної, підшлункової, надниркових залоз і гіпофіза – можуть призводити до серйозних захворювань. Щоб вчасно виявити збій у виробленні гормонів, лікарі застосовують поєднання клінічної оцінки, лабораторних досліджень та інструментальної візуалізації. Тільки комплексний підхід дає змогу точно визначити тип патології та розробити ефективну стратегію лікування.

Первинна оцінка та збір анамнезу

У разі підозри на ендокринне порушення лікар спочатку проводить детальне опитування пацієнта, аналізуючи скарги та супутні симптоми. Зміна маси тіла без видимих причин, стійка слабкість, коливання артеріального тиску, нерегулярний менструальний цикл, посилена пітливість або часта спрага можуть вказувати на дисфункцію різних залоз. Важливим є врахування сімейного анамнезу – багато захворювань щитоподібної залози та надниркових залоз мають спадкову схильність. На підставі клінічної картини фахівець призначає первинні тести: вимір основного гормонального фону, УЗД ураженого органа і, за необхідності, більш глибокі дослідження.

Лабораторні гормональні аналізи

Визначення рівня гормонів у крові залишається основним методом функціональної діагностики. Для щитоподібної залози вимірюють тиротропний гормон (ТТГ), вільні тироксин (Т4) і трийодтиронін (Т3). Підвищення ТТГ за нормального або зниженого рівня Т4 свідчить про гіпотиреоз, а зниження ТТГ і підвищення тироксинів – про гіпертиреоз. Якщо дані не дають повної картини, проводять тест на антитіла до тиреоглобуліну і тиреопероксидази, що дає змогу виявити аутоімунний тиреоїдит.

Для оцінки надниркових залоз досліджують кортизол і адренокортикотропний гормон (АКТГ). Рівень кортизолу визначають у різний час доби, щоб врахувати добовий ритм секреції. У разі підозри на хворобу Іценка-Кушинга або хворобу Аддісона проводять тест із дексаметазоном або з використанням стимуляції АКТГ. Гіперкортицизм підтверджується незниженням кортизолу після дексаметазонового тесту, а гіпокортицизм – низьким рівнем кортизолу навіть після стимуляції АКТГ.

У разі підозри на цукровий діабет і порушення функції підшлункової залози досліджують рівень глюкози натщесерце, проводять оральний глюкозотолерантний тест і вимірюють С-пептид. Для виявлення інсуліноми або порушення толерантності до глюкози може знадобитися моніторинг рівня глюкози протягом доби.

Ультразвукова і доплерівська візуалізація

Ультразвукове дослідження (УЗД) слугує першим неінвазивним методом оцінки структури залоз. Під час УЗД щитоподібної залози лікар оцінює її розмір, однорідність тканини, наявність вузлових утворень і характер кровотоку під час доплерографії. Вузли, більші за один сантиметр, неоднорідність ехоструктури та посилений периферичний кровотік потребують біопсії за підозри на злоякісний процес.

УЗД надниркових залоз проводять трансабдомінальним доступом, виявляючи пухлини розміром від трьох сантиметрів і більше. Поєднання даних УЗД з лабораторними тестами допомагає відрізнити функціонально активні аденоми від доброякісних утворень без секреції гормонів.

Радіоізотопні та функціональні методи

Щоб оцінити поглинальну здатність залоз і виявити вогнища гіперфункції, застосовують сцинтиграфію з радіоізотопами. Радіойодтерапія за гіпертиреозу дає змогу візуалізувати “гарячі” і “холодні” вузли щитоподібної залози, а мічені аналоги глюкози (FDG) в ПЕТ-КТ виявляють активні пухлинні вогнища в надниркових залозах або гіпофізі. ПЕТ-КТ особливо ефективна при діагностиці метастатичного ураження і рецидивів після хірургії.

Для оцінки гіпофіза застосовують магнітно-резонансну томографію (МРТ) з контрастуванням. МРТ гіпофіза виявляє мікродиференціювання аденом розміром від двох міліметрів і дає можливість планувати транссфеноїдні операції з мінімальним ризиком ускладнень.

Інтеграція даних і комплексний підхід

Тільки об’єднання результатів клінічних симптомів, лабораторних аналізів і декількох методів візуалізації дає змогу поставити точний діагноз і визначити стадію захворювання. Дані можуть розходитися: невеликі вузли щитоподібної залози за нормальних гормонів потребують спостереження, а функціонально активні аденоми надниркових залоз без видимих структурних змін на УЗД – глибшого дослідження за допомогою КТ і ПЕТ.

Після підтвердження діагнозу ендокринолог складає план лікування: призначає медикаментозну терапію тиреостатичними препаратами або гормонозамісну терапію, планує радіойодотерапію або направляє пацієнта на хірургічне втручання. Регулярний контроль рівня гормонів і динаміки розмірів залоз за УЗД або МРТ проводять не рідше ніж раз на шість місяців, а в разі нестабільних показників – частіше.

Діагностика ендокринних порушень вимагає уваги до деталей, високої кваліфікації лікаря і технічного оснащення клініки. Своєчасне виявлення дисфункції залоз дає змогу запобігти серйозним ускладненням, поліпшити якість життя пацієнта і домогтися стабільного клінічного результату.